Родом з черкаської землі, освяченої генієм Великого Кобзаря, Іван Гончар з дитячих років пройнявся почуттям щирої любові та шани до Тараса Шевченка. «Це було в 1919 році. Я пішов учитися у перший клас ще в церковно-приходську школу, яка нагадувала швидше велику сільську хату під зеленим дахом і стояла неподалік від церкви. В школі на стінах висіли образи, перед якими горіла лампадка, а посередині стіни – великий портрет Тараса Шевченка, у вінку, сплетеному з барвінка і калини, – згадував І.М. Гончар. «Село Моринці ще з глибокого дитинства закарбувалося в пам’яті, як тільки вперше в дитячі руки взяв «Кобзаря», будучи вже учнем сільської школи і прочитавши біографію Тараса Шевченка». Цей образ Кобзаря як своєрідний лик святого глибоко запав у душу малого Іванка, і це відчуття святості він проніс через усе життя.
«Шевченківська тема в скульптурі мене завжди приваблювала. Я задумав на цю тему створити цілу серію образів Великого Кобзаря. Наближалась видатна дата від дня народження Тараса, яка мала урочисто відзначатись в майбутньому 1939 р. Мені стало відомо, що цій даті буде приурочена ювілейна художня виставка. Отже, я вже осінню 1938 року виношую образ в скульптурі малого Тараса в науці у дячка, яка потім вилилася в образ Тараса-водоноші», – знаходимо у спогадах І.М. Гончара. Відтак однією з його перших скульптурних робіт постала композиція «Тарас-водоноша» (1938, бронза), в якій митець через спогади власного тяжкого дитинства розкриває страждання в наймах малого Тараса. 1939 року цей високомистецький твір експонувався на Республіканській виставці, присвяченій 125-річчю від дня народження Кобзаря. Оригінал скульптури зберігається в Національному музеї Т.Г. Шевченка в Києві, а авторські повторення – у Шевченківському Національному заповіднику в Каневі та інших музеях.
Іван Макарович Гончар відомий шанувальникам української культури передусім як збирач старожитностей і фундатор унікального хатнього музею народного мистецтва в Києві. Але менш знаною є його особиста творчість як цікавого самобутнього скульптора і живописця, зокрема його значний внесок в українську шевченкіану.
Статуя «Молодий Тарас Шевченко» (1949) постає новаторською роботою в українській скульптурній шевченкіані. Митець долає усталене на той час вирішення образу Поета у зрілому віці. Його Тарас – це сповнений енергії, творчої наснаги і власної гідності юнак, котрий щойно закінчив петербурзьку Академію мистецтв. Виконана у мармурі, скульптура немов випромінює містичне світло, своєрідну ауру Генія. Обличчя Шевченка – одухотворене і благородне, чоло високе і ясне.
Ця робота експонувалася 1950 року на Всесоюзній художній виставці у Москві, де була високо поцінована й придбана до збірки Державної Третяковської галереї (Москва). Ця скульптура по праву стала одним із кращих творів української шевченкіани . Місцезнаходження оригіналу цього твору невідоме. Автором зроблено низку повторень у бронзі й гіпсі, які зберігаються в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (гіпс, КН-7172) та в Державному історико-культурному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка»). За цією статуєю був виготовлений і встановлений пам’ятник у Яготині на Київщині. Ось як про цей твір сказав відомий письменник Василь Юхимович: «Він [Іван Гончар] воскресив Тараса Шевченка, напрочуд молодого й замріяно-щасливого, а не кріпака в шкарубких шкарбунах, як зображували його декотрі наші держателі пензлів і художнього керма, – перед Карлом Брюлловим: адже Тарас уже тоді намалював «Смерть Сократа»!.. І стоїть Гончарів пам’ятник поетові у Яготині, де генія з селян, «князя у царстві духу», покохала родовита князівна…».
Зі слів Ганни Ключко-Франко – доньки Івана Франка дізнаємося, що скульптура молодого Тараса роботи Івана Гончара послугувала зразком для пам’ятника у Вашингтоні.
Впродовж 1959–1963 років Іван Гончар працює над скульптурною композицією «Тарас Шевченко з сестрою» (НЦНК “Музей Івана Гончара, КН-7177), в якій передає трагізм української долі. Це зустріч рідних після довгої розлуки і страждань минувшини та безнадійність на щасливе майбуття.
А з іншого боку, зі спогадів І. Гончара, – «це символ тогочасної України в образі Ярини, яку Шевченко пригорнув до свого серця» .
В цій роботі митець виступає глибоким психологом, знавцем людських душ Цей твір разом із скульптурою «Шевченко-художник» (місцезнаходження невідоме) експонувався на Республіканській художній виставці, присвяченій 100-річчю від дня смерті Т.Г. Шевченка.
1963 року митець створює погруддя Тараса Шевченка в зрілому віці (НЦНК «Музей Івана Гончара», КН-7119). У 1965 р. з’являється погруддя Кобзарю, відлите у бронзі на високому постаменті в с. Шешори на Івано-Франківщині (Тарас Шевченко в кожусі та смушевій шапці). Урочисте відкриття пам’ятника планувалося у серпні місяці. Про цю подію дізналися і патріоти-кияни, які відпочивали на той час у навколишніх селах. Виявилося багато бажаючих взяти участь у цьому дійстві. Та, як розповідають очевидці, всі гірські шляхи були блоковані міліцією. Людей повертали назад. Офіційне відкриття пам’ятника перенесли на тиждень пізніше. Але декому вдалося прорватися до Шешор, в тому числі студентам львівського хору «Гомін», артистці Тетяні Цимбал – свято відбулося на славу. Але в кінці серпня почалися арешти учасників акції. Місцевий голова сільради за таке «зухвальство» – поставити пам’ятник Т.Шевченку в одному із особливо неспокійних в національно-визвольному плані місць Прикарпаття, та ще без погодження з начальством, поплатився своєю посадою. Зі слів київського педагога Тамари Глушенок, яка розмовляла з односельцями вже в теперішній час, дізнаємося, що тому голові було запропоновано зробити вибір: «Або він знімає пам’ятник, або ж полишає свою посаду». Цілу ніч не стулила очей родина і вирішила: пам’ятнику Кобзареві бути! Тож стоїть він і понині у мальовничому селі Шешорах на Прикарпатті як символ незламності українського духу і палкої любові народу до свого національного пророка.
В Музеї Івана Гончара. дбайливо зібрані і впорядковані самим скульптором наклеєні на аркушах цупкого паперу вирізки-публікації зі згадками про його творчість. Так, на одному з цих аркушів поруч розміщено статті В. Педченка з газети «Прикарпатська правда» (17 серпня 1965 р., повідомлення про відкриття пам’ятника Т. Шевченкові в Шешорах), та неатрибутовану вирізку (імовірно, з Шполянської районної газети) зі згадкою про лист Івана Гончара до земліків і про намір митця власним коштом відлити двометрову фігуру Кобзаря для свого рідного села Лип’янка на Черкащин]. В 1970 році цей пам’ятник було встановлено.
У 1982–1983 рр. митець знову працює над бюстом Кобзаря.
Значною мистецькою подією було перевезення і встановлення пам’ятника Т.Г. Шевченку роботи І.М. Гончара в меморіальному парку в м. Палермо (Канада) біля Музею Т.Г. Шевченка у вересні 1988 р. (лист Юрія Москаля до І.М. Гончара, зі світлинами). Пам’ятник являє собою півметрову повнофігурну постать поета (сидить у кріслі і тримає у руці «Кобзар»), встановлену на постаменті.
Скульптурна шевченкіана Івана Гончара доповнюється його малярськими роботами, виконаними на основі зібраного ним історико-етнографічного матеріалу: «Дума про Тараса» (1978, НЦНК «Музей Івана Гончара», КН-11216), «Тарас Шевченко на Україні» (1989, КН-10437), «Дума про Чигирин» (НЦНК «Музей Івана Гончара», КН-10658), а також графікою: «Стара чумацька хата в с. Шевченкове на Черкащині (ХІХ ст.)» (1963, НЦНК “Музей Івана Гончара”, КН-7128), «Вітряки в селі Шевченковому» (1963, КН-2204) (з цими вітряками пов’язана доля малого Тараса: «Не один клунок збіжжя перенесли до цього вітряка плечі Тараса»), «Шевченко Тиміш, внук Тараса Шевченка» (1964), «Хата Тимоша в с. Шевченковому» (1964, НЦНК «Музей Івана Гончара», КН-1945/1-2). Усі графічні малюнки виконані Іваном Гончаром з натури.
В газеті «Шевченківський край» за 16 липня 1970 р. була надрукована стаття І.М. Гончара «Біля джерел Шевченкового малярства», де він розповідає про вплив народного мистецтва на творчість Шевченка-художника: «Місцеві малярі, сучасники й земляки Тараса Григоровича, серед яких були не тільки дяки та попи, а також прості люди-кріпаки, добре знали традиції народного українського малярства».
Cultura não é o que entra pelos olhos e ouvidos,
mas o que modifica o jeito de olhar e ouvir.
A cultura e o amor devem estar juntos.
Vamos compartilhar.
Culture is not what enters the eyes and ears,
but what modifies the way of looking and hearing.
--in via tradutor do google
Ivan Honchar Museum..
Ivan Khonchar, born from the Cherkassy land, consecrated by the genius of the Great Kobzar, was filled with a sense of sincere love and respect for Taras Shevchenko from childhood. "It was in 1919. I went to study first class even at the church-parish school, which resembled a bigger rural house near a green roof and stood near the church. In the school on the walls were hanging insults in front of which the lamp was burning, and in the middle of the wall - a large portrait of Taras Shevchenko, in a wreath woven with pearl and potatoes, - recalled IM Potter. "The village of Morinka from a deep childhood was captured in memory, as soon as the first time in children's hands took" Kobzar ", being a pupil of a village school and reading the biography of Taras Shevchenko." This image of Kobzar as a peculiar face of the saint deeply immersed in the soul of a small Ivan, and this sensation of holiness he carried through all his life.
"Shevchenko's theme in the sculpture always attracted me. I have conceived on this topic to create a series of images of the Great Kobzar. An outstanding date on the birthday of Taras was coming up, which was to be celebrated in the future of 1939. It became known to me that this date will be timed with an anniversary art exhibition. So, in the autumn of 1938, I took the image in the sculpture of small Taras in science with a deacon, which then turned into the image of Taras, a waterman ", - we find in the memoirs of IM Potter Thus, one of his first sculptural works was the composition "Taras-Vodoshcha" (1938, bronze), in which the artist, through the memories of his own hard child, reveals the suffering of the hired little Taras. In 1939, this high-art work was exhibited at the Republican exhibition devoted to the 125th anniversary of the birth of Kobzar. The original sculpture is stored in the National Museum of T.G. Shevchenko in Kiev, and author's repetitions - in the Shevchenko National Reserve in Kaniv and other museums.
image
Ivan Makarovich Gonchar is famous for fans of Ukrainian culture, primarily as a collector of antiquities and the founder of a unique domestic folk art museum in Kiev. But less important is his personal creativity as an interesting original sculptor and painter, in particular his significant contribution to Ukrainian Shevchenko.
The statue of "Young Taras Shevchenko" (1949) appears as an innovative work in the Ukrainian sculptural Shevchenko church. The artist overcomes the settled at that time solving the image of the poet in his mature age. His Taras is full of energy, creative inspiration and dignity of a young man who has just graduated from the St. Petersburg Academy of Arts. Made in marble, the sculpture seems to emanate mystical light, a kind of aura of Genius. The face of Shevchenko is spiritualized and noble, the forehead is tall and clear.
This work was exhibited in 1950 at the All-Union Art Exhibition in Moscow, where it was highly appreciated and purchased for the collection of the State Tretyakov Gallery (Moscow). This sculpture by right has become one of the best works of Ukrainian Shevchenko. The location of the original of this work is unknown. The author made a series of repetitions in bronze and gypsum, which are stored at the National Center for Folk Culture "Ivan Gonchar Museum" (plaster, KH-7172) and in the State Historical and Cultural Reserve "Fatherland of Taras Shevchenko"). According to this statue, a monument was created and erected in Yagotina in the Kyiv region. Here is how the famous writer Vasily Yukhymovych said: "He [Ivan Gonchar] raised Taras Shevchenko, a surprisingly young and forgotten-happy, rather than a serf in a skillet, as some of our holders of brushes and artistic helmets depicted him, in front of Charles Bryullov : because Taras already drew the "Death of Socrates"! .. And the Potter stands a monument to the poet in Yagotina, where the genius of the peasants, "the prince in the realm of the spirit", loved the princess princess ... ".
According to Anna Kluchko-Franko, the daughters of Ivan Franko, we find out that the sculpture of young Taras by Ivan Gonchar served as a model for the monument in Washington.
During 1959-1963, Ivan Gonchar works on the sculptural composition "Taras Shevchenko with his sister" (NTNK "Museum of Ivan Gonchar, KH-7177), in which he traces the tragedy of Ukrainian fate. This is a meeting of relatives after a long separation and suffering of the past and hopelessness for a happy future.
On the other hand, according to the memoirs of I. Honchar, "it is a symbol of the time of Ukraine in the image of Yarina, which Shevchenko crouched into his heart.
In this work the artist acts as a profound psychologist, connoisseur of human souls. This work, along with the sculpture "Shevchenko-artist" (unknown location), was exhibited at the Republican art exhibition devoted to the 100th anniversary of the death of T.G. Shevchenko
In 1963, the artist creates a bust of Taras Shevchenko in adulthood (NCNC "Ivan Gonchar Museum", KH-7119). In 1965 a bust of Kobzar appears, cast in bronze on a high pedestal in the village. Sheshory in Ivano-Frankivsk oblast (Taras Shevchenko in a cloak and a sad hat). The grand opening of the monument was planned in the month of August. The Kyiv-based patriots who rested at that time in the surrounding villages also learned about this event. Many people who wanted to take part in this show turned up. But, according to eyewitnesses, all mountain paths were blocked by the police. People were back. The official opening of the monument was postponed a week later. But some managed to break through to Sheshor, including the students of the Lviv choir "Gomin", the actress Tetyana Tsymbal - the holiday took place for glory. But in late August, the arrests of the participants of the action began. The local chairman of the village council for such a "gruesome" is to place a monument to T. Shevchenko in one of the most uneasy in the national liberation plan of the places of the Carpathian region, and without paying his bribes, paid his post. According to the teacher of Kiev, Tamara Glushenok, who spoke to her fellow villagers at the present time, we learn that the head was asked to make a choice: "Or he takes off a monument, or leaves his post." The whole night the family did not stop eyes and decided: to be a monument to Kobzar! He is still in the picturesque village of Sheshory in the Precarpathian region as a symbol of the indestructibility of the Ukrainian spirit and the passionate love of the people to his national prophet.
In the Museum of Ivan Gonchar. Carefully assembled and ordered by the sculptor, he pasted on sheets of hard paper, clipping-publications with references to his work. Thus, on one of these sheets, there are placed V. Pedchenko's articles from the newspaper "Prikarpatskaya Pravda" (August 17, 1965, the announcement of the opening of the monument to T. Shevchenko in Sheshory) and an untutrified cut (presumably from the Shpolyansky district newspaper) with a mention of Ivan Honchar's letter to the landowners and the intention of the artist to cast a two-meter figure of Kobzar at his own expense for his native village of Lipyanka to Cherkasy region]. In 1970 this monument was established.
In 1982-1983 the artist again worked on the bust of Kobzar.
A significant artistic event was the transportation and installation of the monument T.G. Shevchenko's work of I.M. Potter in a memorial park in Palermo (Canada) near the Museum of T.G. Shevchenko in September 1988 (a letter from Yuri Moskal to I. M. Gonchar, with photographs). The monument is a half-meter full figure figure of the poet (sitting in an armchair and holding in his hand "Kobzar"), mounted on a pedestal.
Sculptural Shevchenko Ivan Gonchar is supplemented by his paintings executed on the basis of his collected historical and ethnographic material: "The Thought of Taras" (1978, "National Museum of Ivan Gonchar Museum", KH-11216), "Taras Shevchenko in Ukraine" (1989, KH- 10437), "The Duma on Chigirin" (National Museum "Ivan Gonchar Museum", KH-10658), as well as graphics: "An old Chumac hut in village. Shevchenkovo in Cherkasy region (XIX century) "(1963," The Museum of Ivan the Gonchar ", KNST-7128)," Windmills in the village of Shevchenko "(1963, KH-2204) (the fate of small Taras associated with these windmills:" Not one of the corners of the grain transferred to this windmill Taras shoulders ")," Shevchenko Timiş, grandson of Taras Shevchenko "(1964)," Timosha's hut in p. Shevchenko's "(1964," National Museum of Ivan Gonchar Museum ", KH-1945 / 1-2). All graphic illustrations are made by Ivan Gonchar from nature.
In the newspaper "Shevchenkivsky Krai" on July 16, 1970, the article I.M. Potter "Near the Sources of Shevchenko's Painting", where he talks about the influence of folk art on the work of Shevchenko-artist: "Local painters, contemporaries and fellow-countrymen of Taras Grigorovich, among whom were not only the clergymen and priests, as well as ordinary serfs, knew the traditions well. folk Ukrainian painting ".
--br via tradutor do google
Museu Ivan Honchar.
Ivan Khonchar, nascido da terra de Cherkassy, consagrado pelo genio do Grande Kobzar, foi preenchido com um sentimento de amor sincero e respeito por Taras Shevchenko desde a infância. "Foi em 1919. Fui estudar em primeira classe, mesmo na escola paroquial da igreja, que se assemelhava a uma casa rural maior perto de um telhado verde e estava perto da igreja. Na escola das paredes estavam pendurando insultos em frente do qual a lâmpada estava queimando, e no meio da parede - um grande retrato de Taras Shevchenko, em uma grinalda tecida com pérola e batatas - lembrou IM Potter "A vila de Morinka de uma infância profunda foi capturada na memória, assim que a primeira vez nas mãos das crianças levou" Kobzar ", sendo um aluno de uma escola da aldeia e lendo a biografia de Taras Shevchenko". Esta imagem de Kobzar como um rosto peculiar do santo profundamente imerso na alma de um pequeno Ivan, e essa sensação de santidade que ele levou toda a vida.
"O tema de Shevchenko na escultura sempre me atraiu. Eu concebi sobre este tópico criar uma série de imagens do Grande Kobzar. Uma data excepcional no aniversário de Taras estava chegando, que deveria ser celebrada no futuro em 1939. Tornou-se conhecido para mim que esta data será cronometrada com uma exposição de arte de aniversário. Assim, no outono de 1938, tirei a imagem na escultura de Taras pequena em ciência com um diácono, que então se transformou na imagem de Taras, um homem de água ", - encontramos nas memórias de I.M. Potter Assim, uma de suas primeiras obras escultóricas foi a composição "Taras-Vodoshcha" (1938, bronze), na qual o artista, através das memórias de seu próprio filho duro, revela o sofrimento do pequeno Taras contratado. Em 1939, este trabalho de alta arte foi exibido na exposição republicana dedicada ao 125º aniversário do nascimento de Kobzar. A escultura original é armazenada no Museu Nacional de T.G. Shevchenko em Kiev e repetições do autor - na Reserva Nacional Shevchenko em Kaniv e outros museus.
imagem
Ivan Makarovich Gonchar é famoso pelos fãs da cultura ucraniana, principalmente como colecionador de antiguidades e fundador de um museu de arte popular doméstico em Kiev. Mas menos importante é a sua criatividade pessoal como um interessante escultor e pintor original, em particular a sua contribuição significativa para a Shevchenko ucraniana.
A estátua de "Young Taras Shevchenko" (1949) aparece como um trabalho inovador na igreja ucraniana Shevchenko escultural. O artista supera o resolvido naquela época, resolvendo a imagem do poeta em sua idade madura. Seu Taras está cheio de energia, inspiração criativa e dignidade de um jovem que acabou de se formar na Academia de Artes de São Petersburgo. Feito em mármore, a escultura parece emanar luz mística, uma espécie de aura de Genius. O rosto de Shevchenko é espiritualizado e nobre, a testa é alta e clara.
Este trabalho foi exibido em 1950 na All-Union Art Exhibition em Moscou, onde foi muito apreciada e comprada para a coleção da Galeria Estatal Tretyakov (Moscou). Esta escultura por direito tornou-se uma das melhores obras da ucraniana Shevchenko. A localização do original deste trabalho é desconhecida. O autor fez uma série de repetições em bronze e gesso, que são armazenados no Centro Nacional de Cultura Popular "Ivan Honchar Museu" (gesso, KN-7172) eo Estado Histórico e Reserva Cultural "Homeland Shevchenko"). De acordo com esta estátua, um monumento foi criado e erguido em Yagotina, na região de Kiev. Esta é a forma como este trabalho disse famoso escritor Vasily Yefimovich, "Ele [John Potter] levantou Shevchenko, surpreendentemente jovem e sonhadora, feliz, e não um servo em shkarbunah endurecido como o retratou alguns dos nossos titulares de escovas e leme artística - antes de Karl Bryullov : após Taras já havia pintado "Morte de Sócrates" .. E Goncharov é um monumento ao poeta no Yagotin onde o gênio dos agricultores, "o príncipe do reino do espírito" ama nobre princesa ...".
De acordo com Anna Kluchko-Franko, as filhas de Ivan Franko, descobrimos que a escultura do jovem Taras de Ivan Gonchar serviu de modelo para o monumento em Washington.
Durante 1959-1963, Ivan Gonchar trabalha na composição escultural "Taras Shevchenko com sua irmã" (NTNK "Museu de Ivan Gonchar, KH-7177), na qual ele traça a tragédia do destino ucraniano. Este é um encontro de parentes depois de uma longa separação e sofrimento do passado e desesperança para um futuro feliz.
Por outro lado, de acordo com as memórias de I. Honchar, "é um símbolo do tempo da Ucrânia à imagem de Yarina, que Shevchenko se agachou em seu coração".
Neste trabalho, o artista atua como um psicólogo profundo, conhecedor das almas humanas. Este trabalho, juntamente com a escultura "Shevchenko-artist" (localização desconhecida), foi exibido na exposição de arte republicana dedicada ao 100º aniversário da morte de T.G. Shevchenko.
Em 1963, o artista cria um busto de Taras Shevchenko em uma adolescência (NTNC "Ivan Gonchar Museum", KH-7119). Em 1965 aparece um busto de Kobzar, lançado em bronze em um alto pedestal na aldeia. Sheshory na oblação de Ivano-Frankivsk (Taras Shevchenko em uma capa e um chapéu triste). A grande inauguração do monumento foi planejada em agosto. Os patriotas baseados em Kyiv que descansaram naquela época nas aldeias vizinhas também aprenderam sobre este evento. Muitas pessoas que queriam participar desse show apareceram. Mas, de acordo com as testemunhas oculares, todos os caminhos das montanhas foram bloqueados pela polícia. As pessoas estavam de volta. A abertura oficial do monumento foi adiada uma semana depois. Mas alguns conseguiram atravessar Sheshor, incluindo os estudantes do coro Lviv "Gomin", a atriz Tetyana Tsymbal - o feriado aconteceu para a glória. Mas no final de agosto, as prisões dos participantes da ação começaram. O presidente local do conselho da aldeia por um "horrível" é colocar um monumento a T. Shevchenko em um dos mais desconfortáveis do plano nacional de libertação dos lugares da região dos Cárpatos, e sem pagar seus subornos, pagou sua postagem. De acordo com a professora de Kiev, Tamara Glushenok, que falou com os seus companheiros de aldeia no momento, descobrimos que a cabeça foi convidada a fazer uma escolha: "Ou ele tira um monumento ou deixa sua postagem". Toda a noite, a família não parou os olhos e decidiu: ser um monumento a Kobzar! Ele ainda está na aldeia pitoresca de Sheshory na região de Precarpathian como um símbolo da indestrutibilidade do espírito ucraniano e do amor apaixonado do povo ao seu profeta nacional.
No Museu de Ivan Gonchar. Montado e ordenado cuidadosamente pelo escultor, ele colou em folhas de papel duro, recortes de publicações com referências ao seu trabalho. Assim, em uma dessas folhas é colocado ao lado artigo B. Pedchenko do jornal "Transcarpathian Truth" (17 agosto de 1965, aviso do monumento a Taras Shevchenko em Sheshory) e recorte neatrybutovanu (provavelmente com jornal regional Shpolyansky) com uma menção à carta de Ivan Honchar aos latifundiários e à intenção do artista de lançar uma figura de dois metros de Kobzar às suas custas para sua aldeia nativa de Lipyanka para a região Cherkasy]. Em 1970, este monumento foi estabelecido.
Em 1982-1983, o artista novamente trabalhou no busto de Kobzar.
Um evento artístico significativo foi o transporte e instalação do monumento T.G. Trabalho de Shevchenko de I.M. Potter em um parque memorial em Palermo (Canadá) perto do Museu de T.G. Shevchenko em setembro de 1988 (uma carta de Yuri Moskal para I. M. Gonchar, com fotografias). O monumento é uma figura de meio metro de figura do poeta (sentado em uma poltrona e segurando em sua mão "Kobzar"), montado em um pedestal.
Escultura Shevchenkiana Ivan Honchar complementado seu trabalho de pintura realizada com base em sua coleção de material histórico e etnográfico, "Duma sobre Taras" (1978, NTSNK "Ivan Honchar Museu" CN-11216), "Taras Shevchenko na Ucrânia" (1989, KN- 10437), "A Duma em Chigirin" (Museu Nacional "Museu Ivan Gonchar", KH-10658), bem como gráficos: "Uma antiga cabana Chumac na aldeia. Shevchenko Cherkasy Oblast (XIX c.) "(1963 NTSNK" Ivan Honchar Museu "KH-7128)" Moinhos de vento na vila de Shevchenko "(1963 KH-2204) (moinhos de vento associados com estes pequena fortuna T." Não um feixe de grãos movido por esse ombro moinho Taras ")," Shevchenko Timis, neto Shevchenko "(1964)," Home Timosha com. Shevchenko's "(1964," Museu Nacional do Museu Ivan Gonchar ", KH-1945 / 1-2). Todas as ilustrações gráficas são feitas por Ivan Gonchar da natureza.
No jornal "Shevchenkivsky Krai", em 16 de julho de 1970, o artigo I.M. Potter "Na raiz da pintura de Shevchenko" onde ele fala sobre a influência da arte popular criatividade Shevchenko-artista: "pintores locais, contemporâneos e conterrâneos Taras, incluindo não só os funcionários e sacerdotes e plebeus, servos, tradição bem conhecida pintura ucraniana popular ".
